ВИМО́ВА, и, жін.
1. Спосіб вимовляння слів, окремих звуків.
// Особливості звукової системи якої-небудь мови, діалекту.
2. діал. Домовленість, умова. П'є пляшку пива без склянки, а як одним душком не вип'є, то поставить літру горілки. Хто має поставити, якби Кранцьовський випив, на це не було вимови (Лесь Мартович, Тв., 1954, 261).
