ВЕРБА́, и, жін.
Дерево або кущ з гнучким гіллям, цілісними листками і зібраними в сережки одностатевими квітками.
▲ Плакуча верба — вид верби, що має довгі звисаючі гілки.
♦ Верби золоті ростуть де, за ким — про недоладні, нерозумні дії кого-небудь. Де Хаброня ступить, там золоті верби ростуть (Нечуй-Левицький, III, 1956, 258);
На вербі груші — безглузда вигадка, нісенітниця. — Ти розкажеш такого, що на вербі груші, а на сосні яблука ростуть (Марко Вовчок, I, 1955, 319).