ОТА́МАН, а, чол.
1. іст. Виборний або призначений ватажок козацького війська.
// Представник козацької адміністрації у населених пунктах на Україні в XVII — XVIII ст.
Курінний отаман див. курінний; Наказний отаман див. наказний.
2. У дореволюційній Росії — начальник козачих військ і поселень, що виконував військові, поліцейські та адміністративні функції.
3. Уроки громадянської війни — верховода контрреволюційних банд (авт. це старе визначення - ще з радянських часів, хибне (щодо контреволюційних, а особливо банд). У мене немає права давати визначення, але хибність підтвердити треба. То були отамани, які боролись за незалежну Україну)
4. заст. Ватажок, керівник.
// Той, хто очолює яку-небудь виробничу і т. ін. групу людей.
Водити (вести) отамана; За отамана ходити — верховодити у якій-небудь справі.
