СЕРЕ́ДИНА, и, жін.
1. Місце, однаково віддалене від кінців, країв чого-небудь.
2. у знач. присл. серединою. Посередині.
// у знач. прийм. з род. в. Те саме, що посередині.
3. Внутрішня частина чого-небудь.
// Простір в обгородженому місці, в приміщенні.
// Внутрішні органи людини або тварини; нутро, нутрощі.
// перен. Сфера внутрішніх переживань, психічний склад людини; душа.
4. Час, однаково віддалений від початку й кінця чого-небудь.
5. Проміжна поміркована позиція в чому-небудь.
♦ Зависати (зависнути) на середині — бути у невизначеному становищі.
Золота середина див. золотий;
Триматися середини — утримуватися від рішучих дій, вчинків; займати помірковану позицію в чому-небудь.
