1. також чим. Махнувши рукою (руками), примушувати летіти, падати те, що є в руці (в руках).
* Образно. Десь на заметах стогнав вітер і кидав у шибки сухим снігом (Петро Панч, В дорозі, 1959, 69);
// Опускати, занурювати (в рідину). Їм не вдавалося розігнати човен на береговий пісок.
// Викидати.
// перев. безос. Сильно хитати гойдати; підкидати.
♦ Жеребок кинуто див. жеребок;
Кидати болотом див. болото;
Кидати громи (громами) на кого — гостро картати, суворо ганити когось. Кидати (кинути) жеребок — вирішувати що-небудь жеребкуванням.
Кидати (кинути) каменем (камінь) див. камінь;
Кидати (кинути) кров кому, заст. — спускати кров комусь (звичайно хворому);
Кидати (кинути) на вітер гроші (заробіток і т. ін.) див. вітер;
Кидати (кинути) на зуб (на зуби) див. зуб;
Кидати пляму див. пляма; Кидати стіг — укладати стіг.
Кинути лихом об землю див. лихо;
Куди не кинь: а) з усіх боків, у всьому.
б) скрізь; На вітер кидати слова див. вітер;
2. перен. Спрямовувати, поширювати (промені, світло, тінь і т. ін.).
// що, чим. Швидко звертати кудись (очі, погляд); дивитися.
3. перен. Швидко, часом недбало казати, висловлювати (репліку, слово тощо).
// У сполуч. з деякими іменниками означає — робити те, що виражене відповідним іменником.
♦ Кидати (кинути) виклик див. виклик; Кидати (кинути) клич (гасло, слово і т. ін.) — звертатися з закликом, гаслом тощо.
4. Залишати кого-, що-небудь; покидати.
* Образно. Думи мої, думи мої, Ви мої єдині, Не кидайте хоч ви мене При лихій годині (Тарас Шевченко, II, 1953, 7);
// перев. з інфін. Переставати робити що-небудь, займатися чим-небудь.
5. Посилати, направляти когось, щось куди-небудь.
// Переводити з одного місця в інше.
// Ув'язнювати; саджати, запроторювати (до в язниці тощо).
♦ Кидати (кинути) за ґрати див. ґрати 1.
6. безос., у що, звичайно зі сл. жар, холод, лють і т. ін. Раптово викликати в когось відчуття жару, холоду, почуття люті тощо. Миколу кидало то в жар, то в холод, руки тремтіли, а щоки палали (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 188);
♦ Кидає (кидало, кинуло) в сльози (в сльозу) кого — у когось на очах з'являються (з'являлися, з'явилися) сльози.
Кидає (кидало, кинуло) в сміх кого — хтось починає (починав, почав) сміятися.