ЛО́КШИНА, и, жін.
Виріб з прісного пшеничного тіста у вигляді тонких висушених смужок.
// Страва, для приготування якої використано цей виріб.
* У порівняннях. Дід і почне кришить татар, як локшину: так голови і валяться (Олекса Стороженко, I, 1957, 97).
♦ На локшину кришити (покришити) — сікти, рубати на дрібні частини, шматки.